Обсяг основного тексту роботи становить 166 сторінок. Публікації за темою дисертації. Основні наукові результати та висновки дисертаційного дослідження висвітлено в 14 публікаціях, із яких 5 статей – у наукових фахових виданнях України та 1 – закордонному. Треба визначити факт того, що полікультурність певного суспільства є одним із виразників різноманітності, тобто присутності в одній суспільній системі людей із відмінними й водночас значущими для них груповими зв’язками. Сучасна територія нашої держави формувалася під впливом різних держав та суспільно-політичних систем.
- Зінкевич // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки.
- Вони відіграють важливе значення в процесі налагодження міжконфесійного діалогу.
- Німецький вчений Йоган Коль про Буковину та Галичину в середині ХІХ ст.
- Збірник.
- Множинська Р.
- Сучасна територія нашої держави формувалася під впливом різних держав та суспільно-політичних систем.
Церква й держава служать одному й тому ж народові. Основними конфліктогенними чинниками сьогодні є недостатність чіткої нормативно-правової бази, високий рівень політизації релігійного життя, роз’єднаний стан українського православ’я, регулярні сутички в Криму на етнорелігійному підґрунті (до анексії), розташування більшості релігійних центрів за межами України. Ці фактори значною мірою дестабілізують і так нестійке українське суспільство.
За тоталітаризму склався негативний стереотип української національної ідеї. Донині проблеми етносоціальних відносин є однією з провідних у системі соціально-політичних https://www.poetrysuperhighway.com/psh/category/poets_of_the_week/page/2/ відносин. Утвердження духовних заповідей Т. Шевченка в національній політиці України це важливий чинник консолідації суспільства. Множинська Р.
У Львові пройшла потужна міжнародна конференція за участю КУП НАНУ
Але їх кількісна перевага та їх вагомість як більшости населення УССР, становище в республіці як титульної нації, не означали насправді привілейованого статусу українців. Де-факто такий статус мали більшою мірою росіяни або зрусифіковані представники инших національностей. І, по-третє, серед важливих особливостей цієї своєрідної конструкції етнонаціональної моделі совєтського взірця у місті становило те, що знову, як і в попередній австрійський період, місто не мало виразної етнонаціональної домінанти. Цей фактичний меншинний статус і потенціал впливу основних етнічних громад навертав місто до нового еквілібрума, але за рахунок обмеження прав і інтересів корінних мешканців краю та міста. А після того, як комуністичною партією було оголошено про повне і остаточне розв’язання національного питання в СССР, про міжетнічні проблеми йшлося лише в контексті виведення «родимих плям минулого» або необхідности рішучої відсічі «світовому імперіалізму та діяльності його буржуазно-націоналістичних агентів». Сприймаючи і перебираючи роль свого роду «культуртрегерів» щодо місцевого середовища, єврейське населення тяжіло до подвійної ідентифікації. За походженням та релігійною традицією, а також за сталими взірцями колективного виживання, воно переважно дотримувалось орієнтації на юдейську віру та етно-ексклюзивні, захисні форми власного національного самозбереження.
Найрадикальніших змін зазнала єврейська громада Чернівців, яка станом на 2001 р. Склала 0,4% від міського населення . Упродовж 1990-х років вона зменшилася до малочисельної і можна констатувати стрімке зменшення статусу і можливостей цієї громади з початку ХХІ ст. (Підкреслимо, що йдеться про майже сторазове зменшення чисельности!). Між тим, саме вона відіграла важливу, якщо не формуючу роль у створенні феномену Чернівців як центру міської культури. Більше того, єврейське населення займало важливі соціальні ніші у сфері обслуговування, освіти, медицини, торгівлі і таке инше.
В КУП НАНУ відбулась конференція студентського парламенту щодо виборів нового Голови
Вирішення численних міжконфесійних проблем українського суспільства можливе через переговори та тривалі богословські діалоги з обов’язковим залученням органів влади. Філософська та релігієзнавча література пропонує різні підходи до розуміння толерантності. Однак у більшості з них домінує позиція, за якою толерантність розглядають як невід’ємне суспільне благо та норму соціального життя, що набуває особливої актуальності в умовах стрімкого зростання інтеграційних та глобалізаційних процесів у сучасному світі. Віталій Останній, начальник управління комунікацій з громадськістю Кіровоградської обласної державної адміністрації, розповів, що наразі у Кіровограді немає відкритого протистояння між представниками різних релігій та конфесій, але питання гармонізації міжнаціональних відносин є надзвичайно складним і тонким.
Бабій М. Проблеми і перспективи міжконфесійного діалогу // Українське релігієзнавство. – 12 бюлетень. 63 – 72. Що стосується межі толерантності, то чітко встановити її неможливо. З одного боку, ми не можемо толерувати нетолерантне, а з іншого – ми повинні терпіти не зло, а конкретну людину. Скорейко Г.